Powered By Blogger

среда, декабря 26

Знайомтесь: Енциклопедія історії та культури Карпатських русинів

У фондах нашої бібліотеки з'явилося нове ґрунтовне видання –   перша  енциклопедія, присвячена історичному минулому та культурі карпаторусинів усіх країн, де вони мешкають.
Русини – відомі  також  як  карпаторусини, карпаторосси,  карпатоукраїнці,  лемки,  руснаки, рутени та угорські русини – є слов’янським народом,  що  мешкає в  Центральній Європі. Їх батьківщина, Карпатська Русь, відповідно до нинішніх кордонів, розташована в  чотирьох країнах:  Польщі,  Словаччині,  Україні  та  Румунії.
Карпатська Русь являє собою компактну територію, де традиційно більшість населення становили карпаторусини. Інші назви, що вживалися (і вживатимуться в даній Енциклопедії) на означення населених русинами земель у різних частинах Карпатської Русі є: Лемківщина у Польщі, Пряшівщина у Словаччині, Підкарпатська Русь в Україні та Марамуреш в Румунії. Існує також кілька компактних русинських поселень – у нинішній північно-східній  Угорщині  та  в області Воєводина  в Сербії, громади  іммігрантів  та  їх нащадків в Чехії, Канаді та найбільше – у США.
Карпаторусини ніколи не мали власної самостійної держави, і уряди країн, які ними правили, нерідко ігнорували або намагалися активно придушити  їх  культурно-історичну  традицію.
Наприклад,  у 2-й  пол. 20 ст.  Карпатська  Русь перебувала  під  владою  комуністичних  держав (СРСР,  Польщі,  Чехословаччини),  які  заборонили  саме  вживання  етноніму « русин»  і  відмовлялися визнати  карпаторусинів як  окремий народ.  У  цей  період (1945–1989) насаджувані державою ідеологічні настанови  у  цих  країнах унеможливлювали об’єктивне дослідження і намагалися викоренити пам’ять про ті аспекти історії та культури карпаторусинів, які не узгоджувалися з комуністичною доктриною. Частиною цієї ідеології була ідентифікація карпаторусинів як українців. Подібний підхід до проблеми було прийнято  по  Другій  світовій  війні  в  країнах, де мешкали карпаторусини,  а  також  по всьому світу. Тому більшість авторів на Заході не намагалися полемізувати зі своїми опонентами в комуністичних Чехословаччині, Польщі, Угорщині  чи Радянському Союзі, тому карпаторусинів ідентифікували як українців, їх культурна спадщина  також  вважалася  українською,  а  особи, організації  чи  публікації,  що  не  підтримували українську національну орієнтацію, загалом замовчувалися.
Дана енциклопедія є, зокрема, намаганням  виправити  втрату  історичної пам’яті та  досвіду  самими  карпаторусинами,  а  також заповнити лакуни, що виявляються в літературі, присвяченій цьому народові, яка вийшла в світ протягом останнього півстоліття.
Через те що карпаторусини були бездержавним народом – у сенсі, що вони ніколи не мали власної  національної  держави  з  чітко  окресленими кордонами, – перша проблема, яка постає  перед  укладачами  Енциклопедії,  подібної до  нашої, є  дефініція  предмета  та параметрів.
Як  можемо  переконатися,  читаючи  відповідне гасло, термін «Карпатська Русь» вживався культурними та політичними діячами щонайменше з середини 19 ст. Пізніше Карпатська Русь почала означати землю по обидва боки Карпат, де на початку 20 ст. карпаторусини становили більшість населення.  Оскільки  назва «русин» вживається східними  слов’янами,  що  мешкають  поза  межами  Карпатського  регіону,  виникає  необхідність пояснити, чому Карпатська Русь описується таким чином в Енциклопедії. Це пояснення, яке  фактично  служить  концеп туальною  засадою всієї Енциклопедії, можемо знайти в гаслі  «Енциклопедія  історії  та  культури  карпатських русинів» містить 1119 гасел, що подаються в алфавітному порядку. Більше ніж половину з  них  присвячено окремим  особам (665), після чого йдуть гасла про релігійні та світські інституції (136), періодичні видання (67) та політичні партії (10). Інший тип гасел присвячено   географічним регіонам, історичним подіям та народам (національностям), які взаємодіяли з карпаторусинами протягом історії. Нарешті, 18 гасел подають більш синтетичний та інтерпретативний підхід до таких предметів як археологія, архітектура, мистецтво (малярство та скульптура), кіно, комунізм,  етнографія,  генеалогія,  географія  та економіка, історіографія, історія, Інтернет, мова, мовне  питання,  література,  література – ранні рукописи,  націоналізм, друкарство та видавнича справа, радіо і телебачення. В енциклопедії зроблено спробу подати збалансований та адекватний опис усіх частин Карпатської Русі та тих країн, де мешкають русини. Оскільки за територією  та кількістю  населення  найбільшою  землею  Карпатської  Русі є Підкарпатська  Русь,  їй присвячено найбільше гасел енциклопедії, після чого йдуть гасла про Пряшівщину, Лемківщину, США, Воєводину та інші землі, населені русинами.
Вона  повинна  служити  дослідницьким  інструментом для фахівців з карпаторусинських досліджень, а також для ознайомлення широкого загалу з одним із багатьох народів Центральної та Східної Європи. Енциклопедія також може бути дороговказом  для  осіб,  що  бажають  отримати докладну інформацію про історію східних регіонів Австро-Угорської монархії та різних держав, що прийшли їй на зміну, правлячи карпатським регіоном  в 20 ст.:  Чехословаччини,  Cловаччини,  Польщі,  Угорщини,  Радянського  Союзу  та України.

До речі, дуже цікава історія того, як даний примірник потрапив до нас у бібліотеку. Він - один із двохсот примірників, який придбав для безкоштовного поширенняв Україні та за її межами відомий канадський філантроп карпаторусинського походження Стівен Чепа в пам`ять про своїх рідних та близьких, які в пошуках праці опинилися в Америці.

суббота, декабря 8

Чи знаєте Ви, кого називають "українським Дюма"?

"Український Дюма" - це Іван Корсак автор восьми історичних романів, присвячених   В'ячеславові   Липинському   («Діти Яфета»), Модесту Левицькому («Тиха правда Мо-деста Левицького»), Міхалові Чайковському («Ота­ман Чайка») та іншим славним борцям за Українську державу. Книжки побачили світ у серії «Українська Кліо» видавництва «Ярославів Вал».

Письменників назвали «золотими»


24 листопада в розкішній бальній залі нового гранд-отелю «Баіптюпі» у Києві відбулася непересічна літературна подія: вручення письменникам-стотисячникам нової відзнаки.
Серед запрошених гостей були як ві­домі літератори, так і дипломатичні представники, знані політики, зірки опери та естради, представники бізнесу та видавничої справи. Ось лише ті, хто вручав нагороди: перший президент України Леонід Кравчук, академік Микола Жулинський, нащадок роду українських промисловців і меценатів Терещенків Мішель Терещенко, екс-прем'єр-міністр Юрій Єхануров, про­фесор, член Римського клубу, громадський діяч Богдан Гаврилишин, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистриць-кий, телеведуча Анна Гомонай, посол Голландії Пітер Ян Волтерс, посол Австрії Вольф Дітріх Хайм, перший
секретар і керівник відділу з питань культури та освіти посольства Ні­меччини Дірк Лехельт, директор Польського інституту в Києві Ярослав Годун, відомий музикант Олег Скрипка.
Вели дійство разом із народним ар­тистом України Олексієм Богдановичем засновники цієї нагороди – відомі «золо-токоронаційні» люди Тетяна та Юрій Логуші.
А тепер про тих, кого удостоїли нагороди. Назвемо всю «золоту» двадцятку. Першим із рук Леоніда Кравчука відзнаку отримав Юрій Мушкетик.
Також серед нагороджених – Юрій Винничук, Мирослав Дочинець, Сергій Жадан, Ліна Костенко (замість неї от­римав нагороду видавець її творів Іван Малкович), Андрій Кокотюха, Андрій Курков, Марія Матіос, Ірен Роздобудько, Василь Шкляр, Оксана Забужко, Всеволод Нестайко, Лада Лузіна, Олег Чорногуз, Люко Дашвар (Ірина Чернова), Наталія Гавриленко (Симона Вілар), Міла Іванцова, Іван Білик, Юрій Логвин, Анатолій Дімаров.
Варто уточнити, що відзнаку «Золо­тий письменник України» вручали письменникам-романістам, чиї твори здобули широке визнання читачів, про що свідчать наклади їхніх книжок, які су­марно перевищують 100 тисяч примір­ників, виданих у формі паперової книжки за період від початку 2000 року до теперішнього часу. Заснування нової золотої відзнаки справді «символізує новий етап розквіту української літера­тури»,, як зазначив один" із почесних гос­тей, і доводить, що наших прозаїків є за що вшановувати! Навіть якщо хтось ба­чить цей список інакшим...

среда, октября 24

Права і обов’язки дітей – це завжди актуально!

            Вчора, 23 жовтня 2012 року, працівники інформаційно-бібліографічного відділу спільно з Екологічним центром ХОУНБ ім. О. Гончара черговий раз провели тренінг, присвячений правам та обов’язкам дитини «Знай свої права, дитино, виконуй обов’язки!». На цей раз тренінг був проведений з учнями Херсонської ЗНЗ № 54.
Але чому ця тема постійно звучить? Статистичні дані говорять самі за себе:
            У світі:
- 250 млн. дітей живуть за рахунок важкої праці, жебрацтва, пограбувань;
- 30 млн. дітей у світі не можуть навчатися;
- щороку від хвороб помирає 6 млн. дітей;
- поширюється торгівля дітьми;
- використовують дітей для пересадки органів.
В Україні:
- понад 96 тис. дітей не мають батьків, зокрема 86 тис. цих дітей утра­тили батьків не через смерть – батьки відмо­вилися від своїх дітей.
- 145 тис дітей не мають де жити, жебракують.
- 136 хворих дітей-інвалідів не можуть своєчас­но отримати медичну безкоштовну допомогу або зовсім її не отримують.
- кожна двадцята дитина змушена самостійно заробляти гроші.
            У ході тренінгу ми разом з дітьми ще раз згадали, які вони мають права, які міжнародні організації гарантують їм збереження цих прав, якими документами вони закріплюються, а також провели практикум – «Казкові судові справи», у ході якого учні визначали, які права героїв порушені у таких відомих казках, як «Червона Шапочка», «Попелюшка» та «Снігова королева».
        А закріпили наш тренінг грою «Так чи ні». Сподіваюсь, що наша спільна робота була цікавою і корисною для всіх.
Вивчаємо права



Створюємо дерево прав дитини

Працюємо в групах




Добавьте подпись


Реалізовуємо право на відпочинок













Судимо казкових героїв



Наше дерево прав


Закріплюємо здобуті знання

   


среда, октября 17

Як ми права і обов’язки вивчали


Як ми права і обов’язки вивчали
                   Це історія про те, як працюють сучасні бібліотекарі, як ми приймаємо участь у вихованні підростаючого покоління та як тепло нас зустріли мешканці однієї з заміських шкіл.
                   Почну спочатку. Традиційно у жовтні місяці у більшості шкіл Херсона і області проходить місячник правового виховання. Одна зі шкіл – школа № 40, що знаходиться у пос. Молодіжне запросила нас у гості. Ми старанно готувалися, а тому приїхали не з пустими руками – провели з дітьми свято, яке в однаковій мірі сподобалося не лише дітям, вчителям цієї школи, але й нам. Це був тренінг «Знай свої права, дитино!», який супроводжувався цікавими формами роботи, а також хвилинками відпочинку, які підготувала працівник Екологічного центру нашої бібліотеки.
            Серед форм роботи, які ми проводили – робота у групах: дітям давалося завдання проаналізувати вірш і визначити, про яке право йде мова, намалювати його, а потім запропонувати іншим групам, щоб вони могли його відгадати; робота з документами – Конвенцією про права дитини, Декларацією про права дитини, а також Законом України «Про захист дитинства»; учні перетворювалися на казкових суддів, адже їх завданням було визначити, які права героїв були порушенні у таких казках, як «Червона Шапочка», «Снігова королева» та «Попелюшка». А також учні за допомогою ілюстрацій згадувати, які обов’язки вони мають.
                 Нас дуже вразили діти: вони такі щирі, відкриті, готові працювати, з великим багажем знань за плечима, - все це сьогодні зустрічається все рідше і рідше. Сьогодні модно говорити про так зване компетентісне навчання, суть якого полягає у тому, аби не просто навантажити дитину непотрібним не підйомним багажем знань, а щоб вона могла активно його використовувати у повсякденному житті, отримали соціальні навички, потрібні у сучасному житті. Я впевнена, що учні цієї школи уже є компетентними особистостями, тому що всі вони – чи то учні 5-го класу, чи 6-го, чи 9-го, мають у першу чергу життєві компетенції – вони легко орієнтувалися у тих завданнях, які ми перед ними ставили, давали вичерпні обгрунтовані відповіді, правильно відповідали на запитання для закріплення матеріалу. А ми ще раз переконалися, яка чудова форма роботи – тренінгові заняття.
                  Отож, наш спільний час, проведений разом приніс і нам, і дітям велику користь, задоволення, надихнув нас на подальшу роботу. Ну а, мабуть, найбільшою нагородою для нас було те, що діти нам дякували і запрошували приїхати до них ще. Тож, сподіваюся, що наша корисна співпраця тільки розпочалася.
             Нижче я подаю сценарій проведеного тренінгу, - він зібраний з різних джерел, містить власні доробки, і, сподіваюся стане комусь в нагоді.
   Лілія Віжічаніна.




 


Діти дивляться, що це за скарб

Слухають із задоволенням ...

... і цікавістю

Робота в групах об`єднує

Малюємо права дитини



Складаємо дерево прав дитини





Відпочиваємо


Радіємо







Дерево прав дитини

Вивчаємо закони



Судимо казкових героїв



Згадуємо обов`язки


Підводимо підсумки


Фото на пам`ять 





Знай свої права, дитино!
Розробка тренінгу
            Вступне слово. Сьогодні наша зустріч присвячена правам і обов’язкам кожної дитини нашої країни. Ми не лише дізнаємося про права і обов’язки, а й зрозуміємо значущість таких важливих документів, як Декларація прав дитини та Конвенції про права дитини. Дізнаємося про те, як закони захищають і охороняють дітей у нашій країні.
            Кожна дитина потребує піклування і доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм.
Організаційна частина.
Таємнича хвилина.
- У мене в руках чарівна скринька, у ній найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але поки що не розповідати, кого він там побачив і мовчати аж доки всі найдопитливіші та найсміливіші не зазирнуть на дно скриньки.(Діти по черзі заглядають у скриньку).
- То кого ви побачили у чарівній скриньці?(Діти називають себе, бо на дні скриньки дзеркало).
- Так, ви побачили в чарівному дзеркалі кожен себе. Людина найцінніший скарб.

   Основна частина.
Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права.
Дитя моє! Бог дав тобі життя,
І щоб ніхто не заподіяв шкоди
Тобі, маленький громадянин,
Бог дав закони нашому народу.
Від дня народження, від іменин

Він твій, цей світ широкий за вікном,
Ти на життя і щастя маєш право
Під золото-блакитним знаменом
Своєї Української Держави.
(Витяг із «Конвенції про права дитини»).
Створення асоціативного куща.
Кожна дитина має невід'ємне право на життя.
Не меркнуть зорі,
Йдуть у небуття,
Бо мають право вік світити.
Я ж маю право на життя,
Я гідно мушу жити.
- Про яке право йде мова?