среда, мая 25

Фемінні моделі гендерної ідентифікації в романах Василя Слапчука

Фемінні моделі гендерної ідентифікації в романах Василя Слапчука

Оксана Єременко,

Стаття присвячена аналізові моделей конструювання гендерної ідентичності жінки за романами "Дикі квіти", "Жінка зі снігу" та "Сліпий дощ" Василя Слапчука, одного з найяскравіших представників сучасної української прози.
Ключові слова: гендер, гендерна ідентичність, моделі гендерної ідентифікації.
Кінець XX – початок XXI століття в українському суспільстві відзначився "істотними зрушеннями сто­совно ролі й місця жінки, яка прагнула до самореалізації, активної – і не лише на папері – участі в усіх сферах життя, навіть тих, які раніше були переважно прерогативою чоловіків (політика, державне управління)". В Україні сформувався жіночий рух, з'явилася значна кількість жіночих організацій та ініціатив: екологічних, правозахисних, політичних тощо (М. Богачевська-Хом'як уже в 1998 році нараховувала їх понад триста). Високоосвічена жіноча еліта активно вносила власне світобачення у сфери філософії, науки, культури.
Поява нових перспектив для особистісної самореалізації зумовила формування широкого спектру фемінних моделей конструювання тендерної ідентич­ності, під якою розуміють "сукупність соціальних уяв­лень щодо функцій, ролі, ознак та якостей статевих особливостей людини через сприйняття та ототожнен­ня свого себе з конкретною системою колективних уявлень". Українська жінка, якій досі відводила­ся роль "автомата", що одночасно забезпечував рен­табельність агропромислового комплексу та вів до­машнє господарство, дбаючи про чоловіка, дітей та численних родичів, нарешті отримала простір для са­мовираження.
Проблема пошуків нової концепції жіночої особис­тості знайшла своє відображення в сучасній ук­раїнській прозі, зокрема у творах В. Слапчука – поета, літературного критика, лауреата Шевченківської премії 2003 року та одного з найоригінальніших пред­ставників новітньої вітчизняної літератури.

Вивченням особливостей сучасної прози, зокре­ма, її жіночої проблематики, займалися такі науковці: Б. Бігун, Т. Гундорова, Н. Зборовська, С. Павличко, М. Рябчук, Г. Сиваченко, І. Старовойт, Р. Харчук та ін. Проте, незважаючи на наявність великої кількості на­укових праць, у цій галузі літературознавства досі за­лишаються лакуни, серед яких особливої уваги потре­бує необхідність грунтовного ддослідження особливостей рецепції притаманних жінці рис фемінності й маскулінності в художньому дискурсі ро­маністики В. Слапчука, визначення моделей становлення гендерної ідентичності особистості жінки.
Метою нашої статті став аналіз загальних схем формування фемінної парадигми світобачення за ро­манами В. Слапчука "Дикі квіти", "Жінка зі снігу" та "Сліпий дощ".
Щоб реалізувати означену мету, було поставлено такі завдання:
-   виокремити фемінні моделі тендерної іден­тифікації в романах В. Слапчука;
- з'ясувати визначальні риси моделей конструю­вання фемінної парадигми світобачення.
У романах "Дикі квіти", "Жінка зі снігу" та "Сліпий дощ" представлено різні зразки формування фемінної парадигми світовідчуття, на основі котрих, на нашу думку, можна виокремити дві основні синкретичні ро­льові моделі конструювання тендерної ідентичності жінки відповідно до спрямування ціннісних орієнтацій на створення родини чи особистісну самореалізацію поза межами останньої: Берегиня та Хижачка.
Попри очевидну еклектичність образу Берегині, що містить фрагменти архаїчних поганських вірувань у Ве­лику Матір-Землю, елементи матріархатного міфу, християнського марийського культу, а також фольклорні мотиви та риси літературних персонажів, він роз­глядається як іманентний, одвічний (позачасовий і позаісторичний), бо виступає втіленням осердя жіночої ідентичності українки.

Херсонський клуб історичної реконструкції на Дні Європи

Це моя перша спроба подкастингу. На мої питання відповідав засновник клубу історичної реконструкції у Херсоні Андрій Лопушинський.





четверг, мая 19

Серед розмаїття "жіночої прози"


В сучасній українській художній прозі досить помітним є явище справжнього кількісного “вибуху” обсягів літературно-художньої продукції авторів-жінок. З’явилося, зокрема, багато нових імен, надзвичайно строкатий вигляд має також ідейна, тематична, проблематична, жанрова, дискурсивна основи текстів, створених письменницями. На слуху сьогодні такі романи: «Польові дослідження з українського сексу» О.Забужко, «Ностальгія» та «Зрада» Є. Кононенко, «Землетрус» та «Діти Ніоби» С. Майданської, «Записки Білого Пташка» Г. Пагутяк, «Не думай про червоне» С. Пиркало, «Мерці» та «Ескорт у смерть» І .  Роздобудько, «Блудниця вавилонська» та Г. Тарасюк, «Репетитор» А. Хоми, повісті та оповідання О. Забужко, М. Матіос, Г. Пагутяк, Л. Пономаренко Н. Хаткіної та багатьох інших жінок-письменниць. Ці твори відрізняються досить розгалуженою системою жанрових ознак, де можемо виділити такі жанри, як соціально-психологічний роман, інтелектуальний роман, виробничий роман, химерний роман з рисами міфологізму і фантастики, роман-хроніку, документальний роман, комічний роман, роман-трагіфарс, посмодерністський детектив, готичний та пригодницький роман, саспенс, трилер, роман-мелодрама й “жіночий роман” (любовна історія, „лав сторі”), “бойовик-екшн”, квест, а також цілий ряд малих прозових жанрових форм – повість, оповідання, новела, вірш прозою тощо. 

Відповідь на запит читача


Якщо Вам цікавий сучасний історичний роман, звертаю Вашу увагу на два імені української літератури. 
У першу чергу хочу згадати "батька" українського бестселера, переможця літературної премії імені Шевченко 2010 року Р. Шкляра з його романом «Залишенець. Чорний ворон»: українські повстанці Холодного Яру борються проти окупаційної більшовицької влади. На головний стрижень нанизано певну кількість епізодів, в основному пов’язаних із героїчними діями лісовиків: «У Капітанівці вони ще запалили волосний виконком, перед тим забравши в його голови «громадський податок» - сто десять мільйонів совєтських рублів… По дорозі заодно підпалили ще комнезам, спровадивши його голову до небесної канцелярії…» тощо. За містичність і загадковість твору відповідають чорний ворон (у сенсі птаха), що спостерігає за подіями і все розуміє, сліпа ворожка, загадкова дівчина, яка приходить на ніч до Чорного Ворона (у сенсі людини), юродивий Варфоломій, який не гине, як не стараються безбожні москалі.
Відомий Василь Шкляр і іншими своїми творами: «Тінь сови», «Ностальгія», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана» та ін. Його називають одним із найпопулярніших письменників, а ще — «містичним» письменником. 
До речі, у Василя Шкляра багато літературних премій. Проте найулюбленіша — «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».
 
 
Свій погляд на ці події 40-50-х років висловив письменник Михайло Андрусяк у своїх творах. Він є автором художньо-документальних повістей "Студені милі", "Ув'язнена скрипка", "Криваві роси сорокових", "Грані болю", "Брати грому", книжки оповідань "Біла душа", автор-упорядник книжок "Христос воскрес" і "Торба галицьких анекдотів".

четверг, мая 5

Черты современной украинской прозы


27 апреля 2011 года на базе библиографического отдела и методического центра Херсонской областной библиотеки имени Гончара состоялись первые литературно-библиографические студии для библиотекарей города и области. 

Мое выступление было посвящено современной украинской прозе. Хочу поделиться несколькими общими вопросами данной темы.