четверг, мая 19

Серед розмаїття "жіночої прози"


В сучасній українській художній прозі досить помітним є явище справжнього кількісного “вибуху” обсягів літературно-художньої продукції авторів-жінок. З’явилося, зокрема, багато нових імен, надзвичайно строкатий вигляд має також ідейна, тематична, проблематична, жанрова, дискурсивна основи текстів, створених письменницями. На слуху сьогодні такі романи: «Польові дослідження з українського сексу» О.Забужко, «Ностальгія» та «Зрада» Є. Кононенко, «Землетрус» та «Діти Ніоби» С. Майданської, «Записки Білого Пташка» Г. Пагутяк, «Не думай про червоне» С. Пиркало, «Мерці» та «Ескорт у смерть» І .  Роздобудько, «Блудниця вавилонська» та Г. Тарасюк, «Репетитор» А. Хоми, повісті та оповідання О. Забужко, М. Матіос, Г. Пагутяк, Л. Пономаренко Н. Хаткіної та багатьох інших жінок-письменниць. Ці твори відрізняються досить розгалуженою системою жанрових ознак, де можемо виділити такі жанри, як соціально-психологічний роман, інтелектуальний роман, виробничий роман, химерний роман з рисами міфологізму і фантастики, роман-хроніку, документальний роман, комічний роман, роман-трагіфарс, посмодерністський детектив, готичний та пригодницький роман, саспенс, трилер, роман-мелодрама й “жіночий роман” (любовна історія, „лав сторі”), “бойовик-екшн”, квест, а також цілий ряд малих прозових жанрових форм – повість, оповідання, новела, вірш прозою тощо. 

Окремо хочеться зупинитись на кількох творах сучасних українських авторів-жінок. Книга Марії Матіос  «Солодка Даруся» або «Драма на три життя» - коротка повість української письменниці Марії Матіос, яка була написана в період з лютого 2002 р. по травень 2003 р. та вийшла друком у 2004 р.

Повість розповідає про гірку долю Дарусі та її батьків, понівечених радянськими НКВДистами в довоєнний та післявоєнний період окупації радянськими військами Західної України. Події розгортаються у глухому гірському селі Черемошне на Буковині. Твір досить сильний за своєю натурою починається легко з поволі наростаючою напругою, описуючи важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби приблизно  у 1970-х роках. В селі її вважають німою та несповна розуму через її часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Даруся живе сама у хаті своїх батьків й дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються, чи то її, чи то власних гріхів. Твір, насичений мальовничими описами місцевого побуту та звичаїв, повертає в минуле на 30-40 років й розповідає вже про молоду пару (батьків Дарусі), які намагалися зберегти від злого людського ока своє кохання. Та зміни влади, війна й людська заздрість та забобони виривають їх з їхнього маленького щасливого світу й кидають на жорна історичних подій. Незважаючи на всі негаразди сім'я виживає, але вкінець знівечують їхнє життя агенти радянської влади, для яких немає нічого святого.
«Драма на три життя», як визначила жанр «Солодкої Дарусі» сама авторка, - це моральне застереження про те, що історія і кожна окрема людина за всіх часів і всіх режимів взаємопов’язані, це розповідь про добро і зло водночас, про природну толерантність людей різної крові і націй у часи історичних перипитій, та про незбагненні пристрасті людського серця.
   «Вирвані сторінки з автобіографії» - книга української письменниці Марії Матіос, опублікована у 2010 році у видавництві «ЛА Піраміда» (Львів). Книга ввійшла до короткого списку конкурсу «Книга року BBC» за 2010 рік. Реальний час, що пливе крізь живі людські долі, і реальні люди, що пливуть крізь плинний час,такими є основні мотиви книжки «Вирвані сторінки з автобіографії» найпопулярнішої української письменниці Марії Матіос. Книга-дайджест «населена» багатьма відомими і невідомими людьми і подіями, які й складають історичну, психологічну, ідеологічну, культурну та побутову мозаїку українського життя перетину ХХ і ХХІ століть. Недаремно сама письменниця називає «Вирвані сторінки…» «не просто автобіографією, а стовідсотковою книгою про сучасність і сучасників». «Вирвані сторінки з автобіографії» — це спроба розібратися в собі, в історії свого роду, своєї держави. (...) Крім того, це й енциклопедія сучасного цинічного життя у «вищих ешелонах української» влади, за якими авторка могла спостерігати з емпірею Шевченківського комітету на Прорізній. Словом, ці вирвані сторінки — також і сторінки вирваної з часу України. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий